Сценарій до 8 Березня

Мамо, матусю!..

Сценарій до 8 Березня

Мета:  формувати в учнів такі духовні якості, як усвідомлення свого обов’язку перед батьками, а особливо перед матір’ю; показати велич жінки-матері, її роль в житті кожного з нас; розвивати творчі та акторські здібності учнів.

Святково прибраний актовий зал школи. На стінах вишиті рушники, квіти, столи накриті вишитими скатертинами. Звучить українська пісня «Чорнобривці», до залу заходять діти з подарунками для мам.

1-ий ведучий:

Шановні гості, любі діти!

Дозвольте Вас оповістити,

Що готувались ми завзято

Провести свято .

2-ий ведучий

В цей день святковий

Я бажаю вам

Всміхатись так,

Щоб сонце радісно всміхалось

щоб квіти голови схиляли,

щоб усі вічливо вітались,

щоб на роботі вам співали солов'ї,

щоб мир і злагода були в сім'Ї.

3- ій ведучий

Від щирого серця хочеться привітати всіх наших красунь та розумниць. Не інакше - день Жінки - має бути особистим святом кожної свідомої людини. Людини, небайдужої до природніх цінностей та найперших людських пріоритетів. Рід. Сім'я. Мати, сестра, бабуся, подруга, - всі ці статуси важать багато для кожної людини у суспільстві. А людина - істота суспільна. Для чоловіків крім того - дівчина, дружина, особливо дружина - уособлення затишку, статусу, роду, продовження життя.

1-ий ведучий:

До Вас посміхається ранок весняний

Даруючи чистих небес голубінь.

Ви завжди прекрасні, кохані, жадані,

Серця зігріває Ваш погляд ясний.

Нехай Вам завжди посміхається доля,

Хай шириться простір для сонячних мрій.

Хай низько вклоняються квіти довкола,

Бо Ви у цей день – королеви весни.

2-ий ведучий:

Рано-вранці у суботу відкладіть усю роботу

І швиденько, без зупинок їдьте на центральний ринок.

Запитаєте, для чого? Я вам скажу: «А для того,

Щоб на власні оченята справжній подвиг споглядати».

Там тендітні, ніжні, милі, терпеливі і вродливі,

добрі, лагідні жінки тягають важкі сумки.

Ніде стати, ніде сісти, а вони, немов, штангісти,

Ні за «дякую», ні «прошу» несуть мочки свою ношу.

Вдома їх чека родина: чоловік жде і дитина,

Треба обід приготувати, випрати, поприбирати.

З дня на день такі турботи безліч хатньої роботи,

Все це, як не подивіться, справжній подвиг, ви згодіться.

….Наближається весна!

Хай жінкам несе вона щастя оберемок цілий

Усмішок букет розцвілий, в душу – теплі, світлі ноти,

Хай відходять всі турботи.

Отож усім я зичу щиро – радості, добра і миру.

Нехай кожен день несе гарне лиш, найкраще все.

І скажу ще наостанок:

Подвиг про суботній ранок кожна жінка хай забуде,

Не про неї хай він буде.

Бо найкращий подвиг нині – це в щоденній біганині

Між дітьми й чоловіками - залишатися Жінками!

3-ій ведучий:

Мати – найрідніша і найближча кожному з нас. Від неї ми одержуємо життя. Вона вчить нас людських правил, оживляє наш розум, вкладає в наші душі добрі слова.

Матір у всі віки шанували, любили, звеличували, бо протягом багатьох років супроводжують нас у житті її ласка і турбота.

                                                          Виступ учнів1-го класу

1- ий ведучий:

Мама... Заплющ очі й прислухайся. І ти почуєш мамин голос. Він живе в тобі такий зна­йомий, рідний. Його не сплутаєш ні з яким іншим. Навіть коли стаєш дорослим, завжди пам'ятаєш мамин голос, мамині руки, мамині очі .

                                                                       Виступ учнів 3-го класу

1-й учень.

Як дітей колишеш ти недремно,

То не раз змахнеш краплину поту.

Що ж, прислів'я мовить недаремно:

 «Хто не мав дітей — не мав клопоту».

2-й учень.

А зростуть—то скільки дум у неньки

І тривог за їхнє кожне діло.

Голова боліла від маленьких,

Від дорослих — серце заболіло.

3-й учень.

Але що ті клопоти й тривоги,

 Бо хіба зі щастям їх зрівняти,

Як дитя, зіп'явшися на ноги,

Перший крок ступає по кімнаті.

4-й учень.

Як почуєш ти уперше: «Мамо!»,

Як до школи поведеш за руку,

Як уже одержиш телеграму:

«Мамочко, вітаю з онуком».

5-й учень.

Добре ж, як себе пізнать в дитині,

 Знать: вона твої продовжить роки.

Добре дати світові людину

І людині дати світ широкий.

6-й учень.

Дарувати їй цвітіння рясту,

Сині гори, неспокійні ріки...

Хто не мав дітей — не звідав щастя,

Долею обкрадений навіки.

7-й учень.

Кому ж ми заграєм, кому заспіваєм

Знають це дитячі чистії серденька.

Нині вам подяка, любі наші мами,

Хай благословенна буде кожна ненька!

(Пісня «.Сорочку мати вишила мені..».)

Сценка «Чи потрібне чоловіче свято?»

На сцені — квартира. Мама протирає посуд, тато і син за столом жують печиво.

Син. Тату, хочу запитати. Поясни, прошу, мені.

Є чомусь жіноче свято, А для нас з тобою — ні!

Є, звичайно, для солдатів, Вояків, фронтовиків,

А чому немає свята Просто для чоловіків?

 Тато. Як немає? Свят багато! От Новий, наприклад, рік.

Навіть це жіноче свято. Хто святкує? Чоловік!

День народження додай ще...

Син. Але ж він є і в жінок!

Скривдили мужчин! А за що?

Тато (посміхається).

Ну й тямущий в нас синок!

 Мама. Хочеш свята? В чім розмова?

Буде свято — день назви!

Тільки вже обід святковий

Готуватимете ви!

2-й ведучий. Мати й батько — найдорожчі і най­ближчі кожному з нас люди. Вони дарують нам життя. Вони вчать нас людських правил, оживля­ють наш розум, вкладають у наші вуста добрі сло­ва. В усіх народів, в усі віки жінка-мати була охо­ронницею, добрим ангелом домашньою вогнища. До щедрот матері тягнеться все живе. Мати — це вічність життя.

Мати впадає — не спить біля сина.

Мліє душею, бо хвора дитина.

Плаче маленький — голівка болить.

Просить маленький: «Мамочко, пить».

Руки гарячі до нас простягає,

Мов захистити від болю благає.

Весь, ніби свічка тоненька, горить,

Знову і знову: «Мамочко, пить».

«Любий синочку! Тобі все віддати

З радістю можуть твій батько і мати:

Душу і серце, силу і кров,

Тільки б ти хворість чорну зборов.

Тільки б ти знову піднявся із ліжка.

Став би на жваві, пружинисті ніжки,

Знову побіг би веселий в садок,

Крихітка рідна, любий синок!

Землю піднімемо, сонце дістанемо,

Тільки б ти, сину, отак не зів'янув,

Тільки б ти, сину, очей не закрив,

Тільки б ти, сину, тільки б ти жив».

3-ий ведучий.  Я впевнений, що ви  всі допомагаєте своїм мамам по господарству. Чи не так? (Так.) Про це нам розповість п'єса у виконанні учнів 6-7  класів.

Сценка «Пиріг із  сюрпризом»

Дійові особи: тато, мама, діти — Маринка, Сергійко, Сашко.

Тато. Діти, скоро буде свято.

Залишилося два дні.

Маринка. Треба маму здивувати!

Тато. Доручіть сюрприз мені.

Я спечу пиріг святковий.

Сашко. Як тоді, на Новий рік?

Сергій. Торт у вигляді підкови?

Маринка. Так тоді пекла пиріг

Наша мама...

Тато. Ну то й що?

Батько вам тоді нащо?

Ми спечем пиріг не гірший,

Ще смачнішим буде й більшим!

Маринка. А ти знаєш, як робити?

 Сергій. Треба тісто замісити.

Сашко. А що треба в тісто класти?

Ну, напевно... цукор, масло...

Сергій. Борошно, мабуть, згодиться.

Маринка. Так! Потрібна ще й кориця.

Сашко. Яйця треба і ваніль!

 Тато. І, здається, соду й сіль.

Маринка. Ще й ізюму треба трішки!

Сашко. Не забудьте про горішки!

 Тато. За роботу, дітлахи!

Ось вам чисті фартухи!

Всі зав 'язують фартушки. На календарі — 8 Березня. Діти несуть свій «пиріг», це коробка з крупою, прикрашена квітами з паперу. Мама стоїть біля стола.

Маринка. Мамо! Ми тобі на свято торт спекли. Це ми самі! Я, Сергій, Сашко і тато!

 Всі (хором).

Це дарунок наш тобі!

Мама. Ой, спасибі, мої любі!

Тато. Принеси, Сергійку, ніж!

Доню, дай велике блюдо.

Подають ніж і блюдо.

Сашко. Мамо, ну давай же, ріж!

Мама (ріже).

Щось не ріжеться, не знаю,

Тут, здається, щось стирчить...

Тато (нахиляється до пирога):

 Це ж мій ключ! А я шукаю!

А він, капосний, мовчить!

Мама. Тут іще якась «начинка»...

Маринка. Ой! Та це ж мій олівець!

Сергій. Ну й роззява, ти, Маринко!

Мама. Тут ще й синій гребінець.

Віддає Маринці.

Сергій (сміється).

Може там іще щось є?

 Мама. Є! Ось маєш.

 Сашко. Це моє! Бере солдатика.

Мама. І нарешті, папірець...

Сергій (злякано).

Я пропав, це все, кінець!

Це, мабуть, щоденник мій.

Маринка. Ну й роззява ти, Сергій!

Усі стають навколо пирога, дивляться розгублено.

Сашко. Всі труди пропали наші...

Маринка. Схожий наш пиріг на кашу...

Сергій. Мамо, вибач, ми хотіли піднести сюрприз тобі.

Мама. Це вдалось вам!

Мийте руки,

Вас чекає мій обід!

1-ий ведучий:

Мати-берегиня роду людського, її святою завжди називали. Мати народжувала дитину, співала їй колискові пісні, вчила добра і любові, навчала охайності, працьовитості. Недарма в народі кажуть: «Яка мама, така й доня».

2-ий ведучий: А пам’ятаєте легенду як Бог створював жінку? Створив Бог чоловіка. Звичайно, йому було дуже нудно одному , і тоді Господь вирішив створити і жінку. Проблема була в тому, що весь людський матеріал пішов на чоловіка. Тоді бог взяв кілька яскравих променів сонця, всі чарівні фарби зір, задумливий смуток місяця, красу лебедя, грайливість кошенят, граційність газелі, ласкаве тепло хутра, притягуючу силу магніту. Змішав все разом, а потім додав туди: холодне мерехтіння зірок, впертість віслюка, в’їдливість мухи, зажерливість акули, ревнивість тигриці, сміливість пантери, кровожерливість п’явки, отруйність змії, дурман опіуму, безпощадність стихії. Все це змішав, оформив фігуру і вдихнув у неї життя. Як наслідок вийшла жінка. Цю жінку Бог передав чоловікові і промовив: “Бери її такою і не намагайся переробити, блаженствуй з нею все життя і терпи муки від неї до самої смерті”.

Сценка «Розмова з  мамою»

Син: - Розкажи мені, мамо, про вишні...

           їх було так багато в саду?

Мати: Були, синку, морози невтішні,

                  А вони кого хочеш зведуть.

Син:  Розкажіть мені, мамо, про зорі,

            Чи такими були і колись?

Мати: А,  той, сину, хто виріс у горі,

             Не часто на зорі дививсь.

Син: Розкажіть мені, мамо, про долю,

          Чи людині підвладна вона?

Мати: Наша доля, мій сину, як море,

              Той пливе лиш, хто має човна.

Син: Розкажіть мені, мамо, про роки,

          Чи спливають повільно вони?

 Мати: Роки, сину, помітні... допоки...

               Матерів пам'ятають сини.

3-ій ведучий . Материнство... Святе і прекрасне, опоетизоване у віршах, оспіване в піснях, прослав­лене в казках і легендах. Ось послухайте ще  одну з легенд про любов материнську.

Материнська любов — найсвятіша. Є старовин­на українська легенда. У матері був єдиний син — дорогий, ненаглядний. Вона по краплинці збирала росу для вмивання, найтоншим шовком вишивала сорочки. Виріс син — став дужий, гарний. Одру­жився з дівчиною небаченої краси. Привів молоду дружину до рідної хати. Незлюбила та свекруху, зненавиділа її. Боялася мати з'являтися невістці на очі, сиділа в сінях. А згодом у сарай переселилась. Але й це не заспокоїло жорстоку. Каже вона чоло­вікові: «Коли хочеш, щоб я жила з тобою, убий ма­тір, вийми з грудей серце і спали його на вогні».

Не здригнулася душа сина: так зачарувала вро­да дружини. Каже він матері: «Наказала мені дру­жина вбити вас, мамо... А не послухаю — піде від мене». Заплакала мати й відповідає: «Ну що ж, си­ну, роби так, як велить тобі серце».

Пішов син з матір'ю в діброву, наламав сухо­го хмизу, розпалив вогнище. Убив матір, поклав серце на жар. Спалахнула галузка, відскочила жа­ринка в обличчя синові, обпекла боляче. Скрик­нув тойГ закрив долонею обпечене місце. Стрепе­нулось серце материнське, що горіло на повільно­му вогні, прошепотіло: «Синочку мій рідний, тобі боляче? Зірви листок подорожника, ось росте біля вогнища, приклади до болючого місця. А до листка подорожника приклади серце материнське... По­тім у вогонь покладеш...»

Заридав син, схопив гаряче материнське сер­це, уклав його в розкраяні груди, облив пекучими сльозами. Зрозумів він, що ніхто й ніколи не лю­бив його так і не любитиме так гаряче і віддано, як рідна мати. І такою величезною й невичерпною бу­ла любов материнська, таким всесильним було ба­жання бачити сина радісним, що ожило серце, за­гоїлась рана. Підвелась мати і притиснула кучеря­ву голову до грудей.

Тож не даремно кажуть у народі: материнська любов — найсвятіша!

    (За В. Сухомлинським.)

1-ий ведучий: Сьогодні на святі присутні інаші бабусі і матусі. Давайте привітаємо наших гостей. (Діти дарують квіти).

Конкурси для мам

2-ий ведучий:

Милі бабусі! Ви – сама казка! Ваші лагідні, ніжні слова голублять, пестять душі і серця онучат.

3-ий ведучий:

Зараз наші бабусі дадуть інтерв’ю.

1.Найщасливіший день, який Вам запам’ятався у житті?

2.Чим найбільше радують Вас онуки?

3. День народження першого внука.

Інсценізація вірша Г.Вієру «Мамо, чому?»

Син:

Чом у тебе у косі

Забіліла раптом сивина?

Мати:

Від любові, від тривог, надій:

Ти ж у мене один, сину мій.

Син:

А в бабусі голова біліш -

То ж мене бабуся любить більш?

Мати:

В неї діти – доньки і сини -

Додають, сердешній, сивини.

Син:

Чом же тьотя біла, як зима -

В неї ж діток не було й нема?

Мати:

Так синочку, біла геть вона.

Бо нудьгує цілий вік одна.

1-ий ведучий: Скільки ніжності в очах матері, скіль­ки радості й турботи, тривоги за майбутнє дитини. Ореолом святості й вічної таємниці оповите її чоло.

Нехай радість ніколи не затьмарюється бідою і лихом. Нехай множиться наш рід!

Є у мене найкраща матуся,

За неї до Тебе, Пречиста, молюся.

Молюся устами, молюся серденьком,

 До Тебе, небесна Ісусова Ненько.

Благаю у Тебе від серця словами

 Опіки та ласки для любої мами.

Пошли їй не скарби, а щастя і долю,

Щоб дні їй минали без смутку і болю.

Рятуй від недуги матусеньку милу,

Даруй їй здоров'я, рукам даруй силу,

Щоб діток зростила і вивела в люди,

Щоб ними раділа й пишалась усюди.

 За це я складаю в молитві долоні

До тебе, Царице, на сонячнім троні.

2-ий ведучий: На закінчення нашого свята хочеться згадати слова В.Сухомлинського: » Три біди є у людини – смерть, старість і погані діти», – говорить українська мудрість.

Старість неминуча, смерть невблаганна – перед нею не можна зачинити двері свого дому, а від поганих дітей можна дім зберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків, а й від самих дітей».

Тож завжди намагайтеся бути слухняними і вихованими, турбуйтеся про своїх батьків і не завдавайте їм прикрощів.

3-ий ведучий: Що жінці потрібно для повного щастя,

Навряд чи мужчинам збагнути це вдасться,

Та все ж, щоб життя вам здавалося раєм,

Сьогодні від щирого серця бажаєм:

Здобутків у праці! Погоди ясної!

Здоров’я міцного й любові палкої!

1-ий ведучий: Дітей дуже чемних і завжди слухняних,

Щоб в школі не мали оцінок поганих.

2-ий ведучий: Свекрух, щоб жили якомога подалі,

А дім обминали всі біди й печалі.

3-ий ведучий: Кохання палючого, як в серіалі,

Не менш як п’ять фільмів – на кожнім каналі!

1-ий ведучий: На книжці – побільш грошових заощаджень!

Для чоловіків – дуже довгих відряджень,

Бо користі в хаті з них й так небагато,

То краще їх бачити лише на свята!

2-ий ведучий: Відпусток щороку на Чорному морі,

Тістечок смачненьких – без зайвих калорій.

Щоб завжди стрункими й бадьорими були

І про целюліт ви ніколи не чули.

Аби, як модельки, ви мали фігури

І вас залюбки малювали з натури.

3-й ведучий: Духів – від Діора! Вбрання – від Версаче!

Машин – іномарок, щоб везли на дачі.

1-ий ведучий: І щоб  начальство ваш труд цінувало

Та вас за роботу не раз відзначало,

Платило постійно пристойну зарплату,

Аби вистачало на хліб і на хату.

2-ий ведучий: За те, що гаруєте тяжко, мов бджілки,

Хай вам UMC подарує мобілки!

І з євроремонтом квартири придбати,

Щоб можна було в них на конях гасати!

3-ій ведучий: Прикрас, діамантів на сорок каратів,

Щоб вуха не в’янули ваші від матів!

Ну, мабуть, пора вже підводити риску,

Ще зичимо всім вам нормального тиску.

1-ий ведучий: Щоб сонечко ясно світило із неба!

Ну що ще для повного щастя вам треба?

Якщо щось забули, ви нам вибачайте

І подумки самі до всього додайте.

Конкурси

до 8 Березня

1.     З даних продуктів, які можна приготувати страви?

Капуста

Буряк столовий

Морква цибуля

Квасоля

Картопля

Вода

Сіль

Молоко

Дріжджі

Сіль

Цукор

Ковбаса

Ваніль

Майонез

Мука

Риба

Кріп

Петрушка

Олія

Сало

Кукурудза

Крупа

Лавровий лист

М'ясо

Цибуля

Спеції

Крохмал

Сир

Яйця

Масло

Оселедці

Огірок

Сироватка

Кисляк   Соус,  кетчуп

2.     Якими ласкавими словами називаю маму?

3. Намалювати вітальну листівку для мами, бабусі, сестрички.

Прислів'я, приказки про маму

Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.

Нема того краму, щоб купити маму.

Матері ні купити,  ні заслужити

Материн гнів, як весняний сніг, рясно впаде, та скоро розтане.

Добре й неньці, як дитина в славі.

Мама одною рукою б’є, а другою голубить.

Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина

Нема цвіту білішого, як цвіт на калині. Нема в світі ріднішого, як мати дитині

На сонці добре сидіти, а коло мами добре жити